Вивчаємо ліс. Які бувають дерева? Дерева в історії українців.

Дерева по праву називають легенями планети. Які ж вони ці дерева? Звісно які – мабуть, відповість кожен, – високі і низькі, старі і молоді, листяні і хвойні…

Проте лісівники додатково оцінюють дерева в лісі.

До прикладу, виявляється, що у наших лісах є «плюсові» та «мінусові» дерева. І мова тут зовсім не про їх температуру.

Отож плюсові дерева – це найкращі представники за цілим комплексом ознак: сила росту, якість стовбура, стан, плодоносіння тощо. У одновіковому насадженні вони мають перевищення середніх показників за висотою не менше ніж на 10%, за діаметром стовбура не менше ніж на 30%, характеризуються високою якістю стовбурів, стійкістю до шкідників і хвороб та добре розвиненою кроною. Плюсові дерева відбирають та використовують як маточно-насіннєві дерева для збирання насіння і заготівлі живців для розмноження.

У державний реєстр України занесено понад 4 тисячі плюсових дерев 34 порід.

На території Бібрського лісгоспу росте 53 плюсових дерева – це бук лісовий, модрина європейська, псевдотсуга тисолиста.

Дерева, котрі у відповідних лісорослинних умовах відрізняються максимальною продуктивністю, стійкістю до несприятливих чинників та найкраще задовольняють господарські потреби населення, називають еталонними.

Дерева котрі мають низькі показники за основними характеристиками, слаборослі, тонкомірні, криві, сучкуваті, суховершинні, прийнято називати мінусовими. Зрозуміло, що збирати насіння з них для лісовирощування заборонено.

Кому доводилося бувати на лісових ділянках, де проведено суцільне рубання, той помічав, що кілька дерев лісівники залишили рости далі. Це – дерева-насінники. Їх призначення – «розсівати» своє насіння, аби відбувалося природне поновлення лісу. Відтак і вимоги до таких дерев відповідні – вони мають бути вітростійкими, з добре розвиненою кроною, здорові, без спадкових вад та давати велику кількість доброякісного насіння.

Віддаючи шану певним історичним подіям чи видатним постатям, українці з особливим трепетом оберігають пам’ятні дерева. Традиція садити в знаменні дати дерева – давній звичай українського народу.

До прикладу, на території нашої держави є дуби Богдана Хмельницького, липа Шашкевича, верба Лесі Українки. В пам’ять про Великого Кобзаря – Тараса Шевченка по всій Україні зростає понад 20 дубів. Багата пам’ятними деревами і Львівщина – тут ростуть два дуби яким біля 1000 років – це дуб у селі Верин Миколаївського району та дуб, який росте на території санаторію Немирів. 500 літні дуби- дуб Виговського у селі Руда на Жидачивщині та дуб Шашкевича в селі Підлисся на Золочівщині, дуб Франца Йосифа на границі Львівської та Івано-Франківської областей та ряд інших віковічних дерев.

Є віковічні дерева і на Перемишлянщині – це дуб перемоги під Грюнвальдом, який росте в селі Свірж неподалік від замку, а також липа в селі Коросне орієнтовний вік якої близько 700 років. Про причетність цих дерев до історичних постатей та подій переповідають легенди. Чи є в тих переказах правда, чи ні – сказати нині важко.

Головний лісничий Мирослав Пилипів