Мертва деревина – навіщо вона потрібна в лісі?

В останні роки лісова галузь України декларує перехід до сталих практик ведення лісового господарства. Нарешті з’явилося розуміння того, що ліс – це не тільки товарна деревина, а ціла екосистема, а збереження лісів є важливим для добробуту країни загалом. Але окремі моменти практики сталого ведення лісового господарства досі не сприймаються багатьма природоохоронцями. І проблема мертвої деревини – одна з таких.

Що таке мертва деревина?

Уявіть собі праліс – ліс, який ніколи не зазнавав суттєвого впливу людини. Ліс, що існує в природному стані сотні і тисячі років. Величезні, кремезні дерева в такому лісі досягають максимального віку, відмирають і падають, а на їхньому місці з’являється молодий підріст – цей цикл повторюється віками. Неважко уявити, що праліс повністю вкритий рештками відмерлих дерев, які можуть розкладатися сотні років.

Будь-який ліс у його природному стані – це система, що підтримується завдяки взаємодії різних її складових. Існування лісів забезпечується не лише завдяки найбільш очевидному компоненту системи – деревостану. Ґрунтовий покрив, невеликі безлісні відкриті галявини, тваринний компонент та безліч інших елементів забезпечують постійне існування лісових екосистем у часі. Сам термін “система” передбачає, що будь-яка зміна навіть одного її компоненту може викликати невідворотні зміни з абсолютно непередбачуваними наслідками. Написане вище добре відоме всім, хто має відношення до лісового господарства та охорони природи. Однак чомусь мало хто згадує про не менш важливий компонент природних лісових екосистем – мертву деревину.

Термін “мертва деревина” є зручним узагальненням. Зазвичай під мертвою деревиною розуміють деревні рослини або їх частини на різних стадіях розкладу, тобто вже неживі дерева та їхні фрагменти. Термін є трохи умовним, адже деревина живого дерева також частково складається із вже відмерлих клітин. І коли говорять про “мертву деревину”, то розуміють не живі, ростучі дерева, а «мертві» організми (стоячі чи лежачі відмерлі дерева), а також їхні частини (фрагменти стовбура, гілок, коренів, пні тощо). Мертвою деревиною можна також вважати всохлі гілки дерев, які ще не впали, окремі дупла в ще живих деревах тощо.

Мертва деревина є невід’ємним компонентом лісових масивів, що не зазнали суттєвого впливу людської діяльності. У пралісі відмерлі дерева є відмерлими внаслідок будь-яких факторів: чи то поважний вік, чи то вітровал. Із плином часу засихають, падають на землю і повільно розкладаються. Процес повного розкладу, залежно від клімату і виду дерева, триває десятки чи сотні років. За деякими даними, мертва деревина складає до 25 % загального об’єму деревини в умовному центральноєвропейському пралісі. Неважко уявити, що прогулянка в такому лісі не буде простою через постійну необхідність перелазити численні колоди.

Сучасне українське лісове господарство вимагає підтримання “належного санітарного стану лісів”. Це відображено в численних нормативно-правових актах – «санітарні рубки», «прибирання захаращення». Передбачається вилучення та вивезення мертвої деревини. Ліс повинен бути чистим та акуратним, схожим на парк. Чому це неправильно?

Яка ж роль мертвої деревини в екосистемі? Вона створює величезну кількість оселищ та екологічних ніш. Уявіть собі стовбур, що лежить в лісі. В ньому можна виділити “контактну зону”, де він торкається землі, затінені нижні ділянки, верхні ділянки, що прогріваються сонцем. Більше того, такий стовбур не є гладеньким, в ньому величезна кількість тріщин, отворів, “галерей” та інших схожих елементів з абсолютно різним мікрокліматом. Це величезний простір для існування різних видів живого.

Навіть якби мертва деревина була повністю гладенькою, то додавала б 65 м2 площі до кожних 100 м2 лісу. У реальності ж ця цифра є значно більшою. І саме тому мертва деревина створює своє унікальне середовище існування, і в лісі воно ніколи не залишається порожнім. Можна впевнено казати, що “мертва деревина» аж ніяк не є мертвою!

Хто такі сапроксили?

В умовах вічної мерзлоти біологічні рештки не піддаються розкладу через майже повну відсутність організмів, які б такі рештки розкладали. А от в помірних широтах мертва деревина одразу після утворення (а часто і до) заселяється різними видами живого, які починають її споживати – такі види здатні перетворювати целюлозу в поживний цукор, тому мертва деревина є для них цінним харчовим ресурсом.

Загалом види, що на певних стадіях розвитку залежать від мертвої деревини, називають сапроксильними (грец. sapros – гнилий, xulon – деревина). Виділяють різні стадії розкладу мертвої деревини, для кожної з яких характерним є свій особливий комплекс сапроксильних видів.

Чи не найбільше сапроксильних видів належить до ряду Твердокрилих або Жуків. І саме ця група знаходиться в найбільшому ризику через зменшення кількості мертвої деревини в лісах. Чимало сапроксильних жуків належать до родин Вусачів, Златок, Довгоносиків, Стафілінід, Рогачів та багатьох інших. Яскравим прикладом є один із найбільших жуків Європи, великий дубовий вусач (Cerambyx cerdo), внесений до Червоної книги України та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Сапроксильні види зустрічаються і серед інших комах: метеликів, мурах, ктирів, мух-дзюрчалок, комарів-довгоногів тощо. Сапроксильні види є і з-поміж хеліцерових, нематод. Надважливу роль у розкладанні деревини грають і мікроорганізми (які не відносяться до безхребетних тварин).

Великий дубовий вусач

Сапроксильні комахи є надзвичайно важливим компонентом лісової екосистеми, адже вони беруть участь у розкладі деревини, обмежують кількість інших видів комах, наприклад, «шкідників деревини», а також безпосередньо створюють умови для існування інших видів. Існує пряма залежність між кількістю сапроксильних комах та кількістю птахів, що ними харчуються. Важливим є також той факт, що не будь-яка мертва деревина придатна для заселення усіма видами сапроксильних комах. Кожен вид має свої “побажання” до породи, розміщення, діаметру, ступеня освітленості, стадії розкладу та інших аспектів. Бо до мертвої деревини належать не тільки «лежачі» стовбури, але й всохлі гілки на ще живих деревах, сухостійні стоячі дерева, стоячі уламки їх стовбурів тощо. Усі вони заселяються різними видами живого – і чимало таких видів знаходяться під загрозою зникнення.

Варто розуміти, що збереження сапроксильних видів є важливим не тільки саме по собі! Біорізноманіття природного лісу є значно вищим за штучні культури. Зменшення їхньої чисельності робить лісові екосистеми менш стійкими до стихійних лих, а значить впливає і на життя людей. Збереження умов, придатних для сапроксилів, зберігає умови, придатні для людей!

Рослини, мохи, гриби, лишайники

Не тільки тварини є залежними від мертвої деревини. Численні види мохів потребують наявності мертвої деревини для продовження свого існування. Судинні рослини, що залежать від мертвої деревини, невідомі, але мертва деревина все одно має значний вплив на рослини, обумовлюючи мозаїчний розподіл рослинного покриву в лісі

Мертва деревина

І серед лишайників є види, що найчастіше зустрічаються саме на мертвій деревині. Цікаво, що найбільша кількість лишайників на мертвій деревині спостерігалася в проміжку з 10 до 15 року після її утворення, в черговий раз доводячи необхідність постійного збереження мертвої деревини в лісах.

Для чого мертва деревина хребетним тваринам?

Мертва деревина створює необхідні умови і для існування численних видів амфібій та рептилій. Жаби та саламандри впадають в сплячку в напіврозкладених колодах, а сапроксильні комахи є для них кормом. Підвищена вологість мертвої деревини є надзвичайно важливою для вологолюбних амфібій. На заболочених лісових ділянках мертва деревина є одним із небагатьох місць вище рівня води, створюючи необхідні умови для існування амфібій. В гірських умовах наявність мертвої деревини великого діаметру є важливою для саламандр, зокрема вогняної саламандри.

Мертва деревина є надзвичайно важливою і для дуплогніздних птахів. Більшість видів таких птахів створює гнізда саме в стоячій мертвій деревині або ж використовує заглиблення, утворені іншими видами. Для прикладу, щільність дятлів, які використовують мертву деревину для створення гнізд та харчуються деякими сапроксильними комахами.

Важливою є мертва деревина і для великої кількості інших птахів – наприклад сов. За матеріалами досліджень, волове очко переважно гніздиться в у вивернутому корінні мертвих дерев.

Не менш важливою є мертва деревина і для ссавців. Зубри інколи харчуються грибами, що зростають на повалених колодах. Дикі свині шукають в них їстівних комах. Гризуни використовують їх в якості сховищ, кладових, а також схованків для зимньої сплячки. Потрібна мертва деревина і невеликим хижакам – наприклад лісовій куниці, яка харчується мешканцями мертвої деревини.

Інша користь мертвої деревини

Після загибелі дерева та чагарника макро- та мікроелементи, які накопичувалися в ньому впродовж життя, починають повертатися назад в ґрунт. Органічні речовини перетворюються на поживний шар ґрунту – гумус. Цей процес не є одномоментним і відбувається протягом всього циклу розкладу мертвої деревини. Це дає змогу вберегтися від вимивання мінеральних речовин під час сильних дощів, як це відбувається за умов внесення добрив. Дослідження, проведені в Північній Америці, показали, що 215 тон крупномірної мертвої деревини в 1 га лісу містять 14 кг фосфору, 330 кг кальцію, 46 кг калію і 7 кг натрію. А тепер уявіть, наскільки збіднюються ґрунти внаслідок постійного вивезення мертвої деревини і як це впливає на подальший розвиток лісових культур.

Більше того, мертва деревина ще й виступає в якості резервуару води, впливаючи на мікроклімат під деревним пологом. Крупномірні повалені стовбури часто стають місцем зростання деревного підросту, що забезпечується більшою кількістю води та поступовим її вивільненням.

Мертва деревина взагалі є доволі важливою для розвитку деревного підросту, особливо в перезволожених, заболочених лісах. В останньому випадку крупномірні повалені стовбури та пеньки природного походження дозволяють підросту не бути затопленим під час весняних паводків або ж просто зростати над рівнем води. В більш сухих лісах крупномірні стовбури важливі для утворення, підросту. Зростання на такому субстраті забезпечує дерево поживними речовинами, вологою, необхідним контактом з симбіотичними грибами, а також захищає від затінення трав’янистою рослинністю. Більше того, зростання поряд чи на мертвих стовбурах може захищати підріст від виїдання копитними тваринами, сприяючи природному поновленню лісів. Декілька мертвих стовбурів ялини зі щільною щіткою довгих гілок не дають змоги копитним виїдати маленькі деревця, що знайшли там захист.

Мертва деревина впливає також і на водні ресурси. Стовбури, що падають в річки і потічки, можуть суттєво впливати на гідроморфологічні процеси, створюючи місця, необхідні для існування водних організмів. Кожен рибалка знає, що певні види риб краще ловити саме біля повалених у воду дерев. Мертва деревина може також перекривати локальні водойми, створюючи штучні запруди, які впливають на паводкову ситуацію та інші процеси.

Мертва деревина та туризм

Звісно, що сухі стовбури становлять значну небезпеку для туристів чи відпочивальників. В Україні проблему вирішують тотальним вирубуванням та вивезенням сухостою. А от в Європі та США давно використовують «приземлення» дерев навколо туристичних стежок та рекреаційних пунктів, тобто зрубують небезпечні дерева, але лишають лежати в лісі. При цьому встановлюються попереджувальні таблички про важливість мертвої деревини і небезпеку сходження з туристичного маршруту через сухостійні дерева!

В Україні практика приземлення дерев не має юридичного підґрунтя, а більшість сухостою, що вилучається з лісу, не створює жодної небезпеки для туристів.

Мертва деревина та пожежі

Важливим дискусійним питанням є взаємозв’язок між мертвою деревиною і лісовими пожежами. Дійсно, накопичення великої кількості мертвої деревини може сприяти поширенню неконтрольованих руйнівних пожеж на значні площі, особливо в сухих лісових масивах. Однак варто пам’ятати, що до інтенсивного господарювання людиною в лісах періодично виникали пожежі, які зменшували кількість мертвої деревини до певного рівня. Відповідно, компроміс між залишенням мертвої деревини та небезпекою лісових пожеж має вирішуватися встановленням її мінімально необхідної кількості. На жаль, конкретні цифри все ще є предметом наукової дискусії.

Розуміння важливості мертвої деревини є першим кроком на шляху до впровадження сталих лісогосподарських практик. Тому найважливіше – відмовитися від вилучення мертвої деревини усюди, де це тільки можливо. У західних країнах вже давно ведеться широка інформаційна кампанія щодо важливості мертвої деревини, в певних країнах встановлена мінімальна кількість мертвої деревини, що має залишатися на ділянках.

Головний лісничий Мирослав Пилипів