Ліс чи деревина: як збалансувати інтереси обох галузей

Днями Державне агентство лісових ресурсів України відкрило свої ціни на деревину, які відтепер будуть публікувати на сайті «Лісаналітцентру».

Раніше Держліс запустив пілотний проект електронного реєстру лісорубних квитків на заготівлю деревини.

Натомість експерти наголошують на недосконалості законодавства в цій сфері та вважають, що зазначених кроків недостатньо для врегулювання всіх проблемних моментів.

Менеджер комітетів Європейської Бізнес Асоціації Євген Кузьменко розповів Mind, чого не вистачає українському законодавству і як його потрібно змінити.

Лісова та деревообробна галузі тісно пов’язані і взаємозалежні. Планувати їхній розвиток та оцінювати їхню ефективність необхідно в комплексі, не обмежуючись винятково обсягами заготівлі та обсягами продажу деревини. Треба розуміти, який саме ліс і з якою метою ми садимо і вирощуємо. При наявності у деревообробних підприємств сировини вони нормально працюватимуть, створюватимуть робочі місця, платитимуть податки та залучатимуть інвестиції.

Про недоліки законодавства

На сьогодні питання продажу необробленої деревини та контролю за її реалізацією лишається неврегульованим. Це призводить до низки проблем із забезпеченням деревообробних підприємств сировиною, що у свою чергу призводить до стагнації виробництва, втрати ринків збуту, скорочення персоналу та має інші негативні наслідки для бізнесу та економіки країни.

Зараз в експертних колах на різних рівнях відбувається обговорення різних підходів до вирішення питання. У цьому контексті необхідно чітко визначитися з пріоритетом – максимальна ціна за фактично монопольний ресурс чи сталий розвиток деревообробної галузі. Адже круглий ліс є основною сировиною для переробників і, як правило, головною складовою собівартості. Максимізація ціни на етапі придбання сировини робить у багатьох випадках нерентабельною подальшу її переробку. Вже сьогодні необроблена деревина по більшості сортиментів є невиправдано дорогою, особливо зважаючи на її якість. Якщо деревообробники не отримують прибуток або працюють у збиток, то вони: а) не інвестують; б) зменшують обсяги виробництва; в) зупиняють виробництво з усіма податковими, соціальними та іншими наслідками.

Деревообробна галузь потребує законодавчо закріплених правил щодо реалізації деревини, орієнтованих на забезпечення сировиною вітчизняних деревообробних підприємств, стимулювання поглибленої переробки деревини та ефективне використання лісових ресурсів.

Як змінити ситуацію

Отже, такий документ має містити наступні ключові положення.

  1. Важливою складовою в роботі будь-якого виробництва є можливість планувати та прогнозувати власну роботу, налагоджувати стосунки з покупцями і гарантувати їм надійність та стабільність постачання. Це буде складно забезпечити, якщо весь обсяг лісоматеріалів буде реалізовуватися через систему аукціонних торгів. Завжди є ймовірність зупинки підприємства через відсутність сировини (у разі програшу на аукціоні) або збитку (у разі виграшу із зависокими цінами на сировину). Говорити про стійкий розвиток деревообробної галузі за цих умов не доводиться.

    Натомість експерти Асоціації пропонують запровадити річні договори, принцип укладання яких можна обговорювати. Одним із варіантів може бути гарантоване постачання деревообробним підприємствам 50% обсягів сировини в розрізі сортиментів і лісгоспів, виходячи з фактичних обсягів постачання за останні 12 місяців (у розрахунок для наступного року можна брати останній квартал минулого року і три квартали цього року).

    Залишок лісоматеріалів (поза гарантованих обсягів) пропонується реалізовувати через систему аукціонних торгів, в яких зможуть взяти учать вже наявні та нові переробники лісоматеріалів. Ключовим тут є запровадження єдиного та прозорого механізму формування стартової ціни на аукціонних торгах.

  2. Можливість укладати річні договори та брати участь у торгах має бути виключно у реальних виробників. Участь у торгах компаній-трейдерів призведе до здорожчання деревини, оскільки для трейдерів лісосировина є фактично матеріалом для перепродажу, тоді як для деревообробників – основою виробництва.
  3. Державні лісогосподарські підприємства обов’язково мають надавати інформацію про кількість лісових ресурсів, які плануються до заготівлі наступного року в розрізі сортиментів та лісгоспів.
  4. Запровадження загальнообов’язкової для всіх постійних лісокористувачів єдиної державної системи електронного обліку деревини. Ця система вже впроваджена в лісових господарствах, підпорядкованих Держлісагентству (близько 70% лісгоспів України). Нещодавно президент Володимир Зеленський своїм указом зобов’язав держпідприємства Міноборони також перейти на централізований електронний облік деревини та доручив облдержадміністраціям активізувати роз’яснювальну роботу щодо використання цієї системи лісокористувачами комунальної власності. Проте поки дана система не стане обов’язковою для всіх постійних лісокористувачів, залишатиметься можливість маніпуляцій з походженням деревини.
  5. Для забезпечення рівних конкурентних умов власні деревообробні підрозділи державних лісогосподарських підприємств мають бути відділені та брати участь у процесі закупівлі деревини на рівних умовах з усіма деревообробними підприємствами.
  6. Варто передбачити конкретні санкції та механізм притягнення до відповідальності осіб, що порушуватимуть встановлений порядок реалізації лісоматеріалів.

Варто зазначити, що питання реалізації лісоматеріалів не можна розглядати відокремлено, адже це складова комплексного явища. Реалізація лісоматеріалів (зокрема, ціни та способи) впливають не лише на деревообробку, але також на суміжні галузі, такі як хімічна промисловість, логістика, меблева та будівельна галузі, сфера торгівлі тощо. А це, у свою чергу, знаходить пряме відображення в кількості робочих місць, відрахуваннях до бюджетів, розвитку інфраструктури, залученні інвестицій та розвитку економіки в цілому.