Для безпечного полювання.

Важлива і невід’ємна частина будь-якого колективного чи індивідуального полювання – інструктаж.

Інструктаж перед полюванням – святий обов’язок будь-якого мисливського господарства, будь-якого розпорядника полювання чи єгеря. Якщо мисливець придбав в мисливському господарстві відстрільну картку на качку, чи на зайця, він іноді навіть не помічає проведеного з ним інструктажу. Проте, придбавши, розписавшись в її корінці і залишившись наодинці з природою, мисливець повинен чітко уявляти: де він полює, на що він полює і як він полює. Про це, як правило, мисливець одержує інформацію від єгеря або в мисливському господарстві.

Приїхавши в мисливське господарство на індивідуальне полювання, мисливець, звичайно ж, знає свій об’єкт полювання.

Інша справа – колективні облавні полювання на звіра. Тут інструктажу надається особливе значення. Це атрибут будь-якого колективного полювання на звіра.

Кількість мисливців і загоничів обговорюється з розпорядником полювання заздалегідь, бо коли на полюванні буде більше людей, то і керувати колективом, і додержувати правил безпеки буде важче.

Для реєстрації в журналі з техніки безпеки в будь-якому мисливському господарстві мисливець повинен надати посвідчення мисливця і щорічну контрольну картку обліку добутої дичини.

Оформлення документів: запис мисливців в книжку реєстрації інструктажу, запис у контрольні картки, оформлення ліцензії – все це займає певний час, яке мисливці можуть витратити на підготовку до полювання. Коли всі учасники полювання розписалися в книжці реєстрації інструктажу, усі вже готові і рвуться «в бій». Але з цієї миті настає повна і беззастережна влада розпорядника полювання, хто б він не був: єгер чи директор господарства.

 

На жаль, рівень підготовки сучасного українського мисливця не найкращий. Інколи те, що він чує на інструктажі, стає для нього відкриттям. Від якості проведеного інструктажу залежить результат полювання.

Шикування на інструктаж – обов’язковий атрибут полювання, який підкреслює рівність її учасників. Не буде зайвим перед початком інструктажу перерахувати мисливців, їх кількість повинна відповідати кількості записаних у книжці інструктажу.

Якщо види звірів обумовлені наперед, то розпорядник полювання підкреслює це, називаючи об’єкти полювання. І при ухваленні такого рішення, добування інших видів тварин категорично забороняється. Цей момент керівник полювання повинен підкреслити особливо. Говорячи про об’єкти полювання, важливо уточнити, що саме підлягає добуванню і чого добувати не можна. Мається на увазі диференціація їх за статтю і віком. Для мисливського господарства дуже важливе таке розділення, оскільки саме полюванням формується статевовікова структура популяції.

Також техніка безпеки на полюванні та організація полювання, направлена на результат. Правду говорять, що правила з техніки безпеки на полюванні написані кров’ю, знати і виконувати їх – обов’язок кожного мисливця.

Звичайно ж, мисливець повинен знати головне правило поводження із зброєю і не тільки на полюванні: не можна направляти зброю на людину або домашніх тварин, навіть якщо вона не заряджена.

Мисливець повинен знати десятки інших важливих правил, і, розписавшись у книжці інструктажу, він підтверджує свої знання, незалежно від того, прозвучали ці правила під час інструктажу чи ні.

Власне кажучи, завдання керівника полювання під час інструктажу не навчати мисливців, а організувати полювання так, щоб, по-перше, це було безпечно для її учасників і для оточуючих, а по-друге, щоб була досягнута мета – результативне полювання, тобто добування звіра.

Керівник полювання повинен правильно організувати полювання. Але, кажучи про організацію, потрібно пов’язувати її з технікою безпеки. Наприклад, розказуючи про те, як розставлятимуться номери, обов’язково потрібно сказати, що при розстановці сусід повинен бачити сусіда, заряджати та розряджатися на номерах, стріляти по цілі, яку добре видно, на шум-шурхіт не стріляти і особливо підкреслити, що стрільба вздовж лінії стрільців категорично забороняється, так само як і залишати номер без команди. Крім того, що керівник полювання під час розстановки номерів показує кожному мисливцю сектор стрільби.

Мисливець, залишившись віч-на-віч із лісом, сам повинен визначити, куди можна і куди не можна стріляти. Стріляти потрібно тільки кулями. Так, цього вимагає Закон України «Про мисливське господарство та полювання», це гуманніше: у звіра є більше шансів піти живим і неушкодженим, або померти швидко і без мук. І, нарешті, це більш безпечно.

Якщо мисливець першим помітив звіра (а це дуже важливо), то перша реакція у його повинна бути – завмерти. У цьому разі звір, побачивши мисливця, не помітить небезпеки. І коли він продовжить рух, або зайде за якусь перешкоду, або буде від нього на відстані впевненого пострілу, плавно потрібно підняти рушницю, цілитись і стріляти. Перше, що потрібно зробити після пострілу – перезарядити зброю. Якщо мисливець поцілив у звіра, йому потрібно спостерігати за ним. Якщо він поранений, неодмінно добрати. Якщо цього не вдалося зробити, не потрібно сходити з номера і бігти за підранком.

Правила поведінки на полюванні однакові скрізь, де б не проводилось полювали. Знайте, дотримуйтесь їх, і успіх вам гарантований.